Школа становить величезну силу, яка визначає побут і долю народів та держав, спираючись на головні предмети та принципи, закладені в систему шкільної освіти.

Однією з сучасних тенденцій розвитку змісту освіти є його стандартизація (англ. standart – зразок, еталон, модель, які беруть за вихідні для зіставлення з ними інших подібних об’єктів). Вона спричинена необхідністю створення країні єдиного освітнього простору, чим забезпечуватиметься єдиний рівень загальної освіти, яку одержує підростаюче покоління у різних типах освітніх закладів.

Під стандартом освіти розуміють систему основних показників, що є складовими державної норми освіченості. Освітній стандарт відображає суспільний ідеал, враховує можливості реальної особистості і системи освіти щодо досягнення цього ідеалу.

Державні стандарти загальної середньої освіти в Україні розвивають і конкретизують такі характеристики освіти, як: зміст, рівень і форма його подання; методи і способи виміру та інтерпретації результатів навчання.

Зміст загальної середньої освіти поділяється на два компоненти: державний і шкільний. Державний компонент визначає обов’язкові для вивчення в усіх загальноосвітніх навчальних закладах навчальні предмети, що має забезпечити досягнення кожним випускником середньої школи мінімального обов’язкового освітнього рівня незалежно від типу навчального закладу чи його регіональної належності. Він складається з таких предметів і курсів (освітніх галузей):

  • «суспільствознавство» – історія України, всесвітня історія, українознавство, основи суспільствознавства, права, економіки «Людина і Світ»;
  • «мова і література» – українська мова, українська література, мова і література національних меншин, іноземна мова, зарубіжна література;
  • «культурознавство» – музика, образотворче мистецтво, основи етики й естетики;
  • «природознавство» – природознавство, фізика і астрономія, хімія, біологія і екологія, географія;
  • «математика» – математика, алгебра, геометрія;
  • «фізична культура і здоров’я» – фізична підготовка, допризовна підготовка юнаків, безпека життя і діяльності людини, валеологія;
  • «технологія» – трудове навчання, виробничі технології, основи виробництва, інформатика.

Ці обов’язкові для вивчення предмети складають базу загальної середньої освіти, є її державним стандартом. На їх вивчення припадає 80% навчального часу, з якого 35% відведено на вивчення суспільно-гуманітарних навчальних дисциплін, 25% – природничо-математичних, 16% – оздоровчо-трудових, 5% – естетичних наук.

Шкільний компонент слугує завданням розширення і поглиблення змісту загальноосвітньої підготовки школярів, забезпечення їхнього індивідуального розвитку, пізнавальних інтересів і нахилів. Він передбачає години для вивчення предметів і курсів, які учні можуть обрати понад обсягу, визначеного державним компонентом, а також години, відведені на необов’язкові (факультативні) заняття. Шкільний компонент відображає також етносоціальну своєрідність регіону, його історії та культури, національні традиції тощо.

У практиці загальної середньої освіти використовується декілька типів навчальних планів: базовий, типовий і власне навчальний план школи.

Базовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів – це головний державний нормативний документ, який є складовою частиною державного стандарту загальної середньої освіти. Він дає цілісне уявлення про структуру змісту загальної середньої освіти через інваріативну і варіативну складові; окреслює освітні галузі та розподіл годин між ними за роками навчання; визначає гранично допустиме тижневе навантаження учнів для кожного класу; встановлює кількість навчальних годин, фінансованих з бюджету.

Інваріативна складова змісту є спільною для всіх загальноосвітніх закладів України і визначає її загальнодержавний компонент. Варіативну складову формує навчальний заклад, виходячи з інтересів, бажань учнів і батьків, можливостей школи.

Базовий навчальний план слугує основою для розробки Міністерством освіти і науки України типових навчальних планів для різних типів загальноосвітніх навчальних закладів.

Навчачьний план загальноосвітньої середньої школи – це нормативний документ, який визначає структуру навчального року; перелік та розподіл обов’язкових предметів за ступенями навчання; тижневу і річну кількість годин, відведених на кожний навчальний предмет. Він враховує додаткові години на індивідуальні й групові заняття, курси за вибором, факультативи тощо. У більшості навчальні плани розробляються і затверджуються центральними органами освіти. В Україні – Міністерством освіти і науки України.

На основі навчального плану складаються навчальні програми з усіх предметів. Для початкових класів – єдина програма для вчителя-класовода. Програма відповідає кількості годин, передбачених навчальним планом. Вона складається з таких розділів:

  1. пояснювальна записка, де викладено цілі навчання з даного предмета, ознаки процесу (організація навчання кожного класу);
  2. зміст навчального матеріалу, поділений на розділи і теми із зазначеною кількістю годин на кожну;
  3. обсяг знань, умінь і навичок з даного предмета для учнів кожного класу;
  4. перелік наочних посібників і літератури для учнів, методичної літератури для вчителів;
  5. критерії оцінювання знань, умінь і навичок з кожного виду роботи.

Залежно від змін у соціальному житті, науково-методичного прогресу і нових методичних знахідок навчальні програми модернізуються. Так, наприкінці 80-х років замість предмета «Суспільствознавство» було введено курс «Людина і суспільство». Програми з української та російської літератур поповнилися іменами і творами незаслужено забутих прозаїків і поетів, розширилося коло вивчення сучасних авторів. Через необхідність загального екологічного навчання і виховання значно змінено програму з географії. Програма з математики повернута на так звану класичну основу алгебри і геометрії. Внесенням змін до програм займаються авторитетні комісії, що утворюються при Інституті системних досліджень освіти України і мають у своєму складі провідних учених з різних галузей знань.

Зміст освіти детально розкривається в навчальній літературі. До неї належать: підручники, довідники, книги для додаткового читання, атласи, карти, збірники задач і вправ тощо.

Підручник – основна навчальна книга, яка складається відповідно до програми. Він повинен бути одночасно стабільним, тобто мати стійку основу, і мобільним – таким, що забезпечує можливість введення нових знань без порушення основної конструкції. Цю вимогу забезпечує блокова конструкція підручника, що передбачає вставки, які розширюють блоки. Підручник для школярів повинен бути по можливості цікавим, коротким, доступним, добре ілюстрованим, естетично оформленим. В економічно розвинутих країнах видаються альтернативні (лат. alter – один із двох) підручники, що дає змогу вчителям та учням обирати кращі.

Подраздел: Шпаргалки по педагогике

Подраздел: Шпаргалки по педагогике (украинский язык)

Похожие материалы в разделе Шпаргалки по …:

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *