Види дитячих розповідей

За формою розповіді можуть бути описові й сюжетні.

Описова розповідь – це виклад характерних ознак предмета або явища. Частіше зустрічаються описові розповіді фактичного характеру: опис картини, предметів, іграшок. На початку розповіді називається предмет, а потім вказуються характерні ознаки, призначення предмета або дії з ним. Різновидами описових розповідей є порівняльні і пояснювальні. Дітей вчать складати опис 2 предметів з контрастними ознаками. А пояснювальні розповіді – з елементами розміркування, доведення у супроводі показу названих дій. Наприклад, як використовувати той чи інший предмет, іграшку, як грати в гру… Описова розповідь може бути і вигаданою (наприклад, яку б іграшку зробила дитина, який малюнок подарувала).

Навчання описуванню іграшок, предметів проводиться в усіх групах дитсадка. В молодших і середніх групах дітей вчать описувати предмети при наявності їх з допомогою вихователя, а в старших групах – ще й по пам’яті. Діти повинні навчитися складати загадки про предмет або його зображення – описувати найхарактерніші ознаки предмета, не називаючи його, впізнавати за описом. Крім того, в процесі описування треба вчити дітей порівнювати предмети між собою, виділяти різницю між ними, а також спільні ознаки. Описуванню іграшок повинно передувати розглядання їх, під час якого діти вчаться виділяти деталі та якості іграшок, оволодівають відповідним словником. На перших заняттях вихователь використовує загальний наочний матеріал (6-8 великих предметів або іграшок). Потім можна проводити заняття з індивідуальним роздатковим матеріалом (невеликі, різнорідні іграшки, предмети). Бажано, щоб іграшки були з яскраво вираженими індивідуальними особливостями, а також іграшки одного найменування, але різні за зовнішнім виглядом. Такий підбір забезпечує активізацію словника та розвиток зв’язного мовлення на основі використання прийому порівняння. Підбирати матеріал слід відповідно до кола знань про навколишнє, визначений програмою з кожній віковій групі. Вихователь ставить мету розглянути іграшку і розповісти про неї.

У молодших групах зразок вихователя – розповідь дітей.

У середніх групах – зразок вихователя, а потім дає дітям описати аналогічну іграшку, що дозволить їм скласти свою розповідь, наслідуючи зразок. Поступово зразок змінюється планом.

У старших групах можна не давати зразок, а обмежитись одним планом (3-5 запитань). Коли діти не можуть або описують незв’язно, то можна дати зразок. Слід заохочувати спроби дітей привносити свій досвід. Описані іграшки залишаються на столі вихователя, якщо вони потрібні для порівняння, класифікації, а потім їх треба сховати, щоб вони не відвертали увагу дітей. У процесі заняття можна використовувати хорове звуконаслідування, читання віршів, загадування загадок, ігрові вправи з іграшкою. З метою ускладнення дітям старшої групи можна запропонувати групу іграшок. Діти повинні не лише описувати іграшки, а й визначити де вони стоять (спереду, зліва …). Але запропонувати поставити так, як вона хоче, а потім розповісти. Дітям старшої групи дають завдання описувати по пам’яті (свого собаку, кішку, іграшку, вулицю, одяг…). Можна давати для опису натуральні предмети, знайомі дітям з життєвої практиці (це об’єкти природи, посуд, предмети побуту …). Також є цікавий прийом складання дітьми розповідей-етюдів. Це невеликі образні описи особливо виразних об’єктів та явищ природи, творів прикладного мистецтва (квіточка, серветка тощо). Таку роботу можна проводити на заняттях, прогулянках, в другу половину дня.

Сюжетні розповіді – це передача подій, яка змінюється в часі. В ній обов’язково повинні бути дійові особи. Сюжетна розповідь має творчий характер (наприклад, казка про іграшки, або що робили герої картини до зображеної події, що потім, або розповідь на запропоновану тему).

Героєм сюжетної розповіді може бути і дитина, якщо вона розповідає про реальну подію “Як ми з мамою ходили до зоопарку”. Найважчі твори, вигадані розповіді проводяться у старших групах. Однак, треба дати дітям знання про типову структуру таких розповідей.

Спочатку (експозиція) називаються герої, іноді дається опис їх зовнішнього вигляду. Потім розповідається –

ЗАВ’ЯЗКА, встановлюються зв’язки між епізодами, після чого іде закінчення – РОЗВ’ЯЗКА.

Велике значення у навчанні розповіданню має зміст розповідей, який потребує від дітей уміння використовувати свій досвід, створювати нові образи і ситуації. Творчі розповіді можуть спиратися і на наукову основу (придумати події з героєм картини, що виходять за її межи, придумати казку про іграшку), на словесну ( на запропоновану тему “Як бегемот дивиться телевізор”).

Види дитячих розповідей

Похожие материалы в разделе Педагогика:

Добавить комментарий Отменить ответ