У практичній технології ідея цілісності виховного процесу реалізується шляхом комплексного підходу. Комплексність – це єдність цілей, завдань, змісту, методів і форм виховного впливу і взаємодії. Комплексний підхід до виховання виконує одночасно декілька функцій:
- орієнтує побудову системи виховання на цілісну особистість, а не на окремі її якості;
- сприяє всебічному розвитку особистості, який є результатом комплексного вирішення виховних завдань;
- сприяє гармонійному розвиткові особистості шляхом здійснення єдності і взаємозв’язку всіх напрямів сучасного виховання, їх певного співвідношення і супідрядності;
- сприяє ефективності виховання: одночасне вирішення не однієї, а декількох виховних завдань, природно, піднімає його результативність.
Між виховними впливами існують десятки, сотні, тисячі залежностей і обумовленостей.
Ефективність виховання врешті-решт визначається тим, що ці залежності й обумовленості враховуються, точніше, здійснюються на практиці.
Сучасні технології виховання реалізують основні функції комплексного підходу шляхом:
- Впливу на свідомість, почуття і поведінку вихованців.
- Органічного поєднання виховання (зовнішнього педагогічного впливу) і самовиховання особистості.
- Єдності та координації виховних зусиль усіх соціальних інститутів і об’єднань, які займаються вихованням: сім’ї, школи, колективів і груп, засобів масової інформації, літератури, мистецтва, органів правопорядку та ін.
- Використання системи конкретних виховних справ, які одночасно вирішують завдання інтелектуального, фізичного, патріотичного, морального, естетичного й екологічного виховання в єдиному виховному процесі.
- Системного підходу до процесу виховання – послідовності і супідрядності всіх компонентів виховання, їх взаємозв’язків і взаємовпливу.
- Урахування зовнішніх і внутрішніх факторів, які сприяють чи перешкоджають одержанню найоптимальніших результатів виховної роботи. У виховному процесі, що протікає у формі взаємопов’язаної діяльності вихователів і вихованців, у ролі таких причин (факторів) виступають:
- уже сформований спосіб життя школяра, який може сприяти розвиткові запланованих якостей або (за певних умов) перешкоджати йому;
- умови життя, які спричиняють становлення певного способу життя у межах різних регіонів: національні особливості (національна психологія, характер, свідомість, світогляд) найближчого оточення вихованця; традиції, звичаї, обряди; особливості географічного і природного середовища;
- засоби масової інформації і пропаганди;
- рівень розвитку й умови життя колективу, які безпосе редньо впливають на особистість школяра (виховна система, що склалася у ньому , громадська думка, ціннісні орієнтації, моральні норми, психологічний клімат);
- норми взаємин, що склалися у первинних колективах, позиція учня у системі колективних відносин;
- індивідуальні особливості вихованця.
Подраздел: Шпаргалки по педагогике
Подраздел: Шпаргалки по педагогике (украинский язык)
Похожие материалы в разделе Шпаргалки по …:
- Принципы историко-эволюционного подхода в психологии личности
- Тематика виховних справ
- Оцінювання результатів навчання
- Педагогічні цінності
- Классификация закономерностей обучения
- Колектив як форма виховання
- Смысловая регуляция поведения личности. Понятие смысла в работах А.Н. Леонтьева и В. Франкла
- Человек как личность в системе социогенеза
- Общие модели отношений в семьях
- Сущность неопозитивизма