Розгляд навчального процесу як єдиного цілого потребує виділення ще однієї групи методів – бінарних (від лат. binarius – подвійний, такий, що складається з двох частин, компонентів тощо).
Уперше приступив до створення бінарної класифікації методів навчання в другій половині 20-х років А.П. Пінкевич. В основу класифікації він поклав різні шляхи оволодіння навчальним матеріалом (догматичний, ілюстративний, евристичний, дослідницький) та різні форми організації навчального процесу (клас, лабораторія, виробництво, екскурсія).
В результаті А.П. Пінкевич запропонував 12 методів навчання (форм проробки матеріалу): класно-догматичний, класно-ілюстративний, класно-евристичний, лабораторно-ілюстративний, лабораторно-евристичний, лабораторно-дослідницький, екскурсійно-ілюстративний, екскурсійно-евристичний, екскурсійно-дослідницький, виробничо-ілюстративний, виробничо-евристичний, виробничо-дослідницький.
У 40-х роках Б.Є. Райков запропонував розрізняти два ряди методів навчання природознавству: 1 – а) словесний (книжний), б) наочний (предметний), в) моторний (активно-руховий); 2 – а) ілюстративний, б)дослідницький.
У результаті поєднання методів він визначив: моторно-дослідницький і моторно-ілюстративний; наочно-дослідницький і наочно-ілюстративний; словесно-дослідницький і словесно-ілюстративний.
У 50-х роках Н.М. Верзілін також запропонував бінарну систему методів, яка базується на поєднанні трьох методів навчання – словесного, наочного і практичного та двох логічних шляхів пізнання — індуктивного і дедуктивного. За Верзіліним може бути шість методів навчання: словесно-індуктивний і словесно-дедуктивний, наочно-індуктивний і наочно-дедуктивний, практично-індуктивний і практично-дедуктивний.
Вітчизняний дидакт А.М. Алексюк детально обґрунтовує бінарну класифікацію методів, в основі якої лежать дві ознаки: характер і рівень пізнавальної самостійності та активності учнів; джерела, з яких учні набувають знань.
Класифікація визначає чотири рівні застосування методів:
- на інформаційному (або догматичному) рівні словесна форма набуває бінарного характеру словесно-інформаційного методу;
- на проблемному (або аналітичному) рівні словесна форма набуває бінарного характеру словесно-проблемного методу;
- на евристичному (пошуковому) рівні словесна форма набуває бінарного характеру словесно-евристичного методу;
- на дослідницькому рівні словесна форма набуває характеру словесно-дослідницького методу.
Аналогічним шляхом класифікуються бінарні методи наочної форми (наочно-інформаційний, наочно-проблемний, наочно-практичний, наочно-евристичний, наочно-дослідницький методи) та практичної форми (практично-евристичний і практично-проблемний методи). Не названо практично-інформаційного методу, очевидно, з міркувань, що такого об’єднання форми і методу не буває, натомість обґрунтовується практично-дослідницький метод.
Бінарна класифікація є найреальнішою з усіх інших класифікацій, оскільки учитель діє комплексно.
Подраздел: Шпаргалки по педагогике
Подраздел: Шпаргалки по педагогике (украинский язык)
Похожие материалы в разделе Шпаргалки по …:
- Методи організації і самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності
- Суть процесу навчання
- Ступені вихованості
- Общественное воспитание
- Социально-психологические механизмы воздействия в процессе общения. Психологические приемы формирования аттракции
- Изучение и анализ документации как метод социально-психологического исследования
- Принцип наглядности
- Поняття про процес управління
- Стимулы учения
- Общие методы семейного воспитания